В соответствии со ст. 19 Конституции Украины «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.».
Таковы их обязанности на бумаге, на самом же деле эти органы действуют сами по себе и о гражданских правах и свободах граждан думают не очень. Скорее, не думают совсем. Они имеют право указывать, что должен делать гражданин (извините, «плательщик налогов»), со своими доходами, как он должен их использовать и что ему за это будет, если он их использует не так. Но это, так сказать, лирическое вступление. Теперь о главном.
Избитая тема – платить или не платить налог физическому лицу от суммы полученного им страхового возмещения, если погибло, утратило ценность, пришло в негодность и т.д. принадлежащее ему имущество, купленное за его личные деньги, с которых этот самый налог ранее был удержан!!! Разобраться с этим вопросом самостоятельно у меня не получилось, и я обратилась за консультацией к юристу. Вот результат нашей совместно проделанной работы.
Основной документ – Закон Украины «О налоге с доходов физических лиц», точнее п.4.3.32 и ст. 15 вышеуказанного Закона. Мы говорим сейчас сугубо об имуществе. И вот возникает интересный вопрос – если верить п.4.3.32 и ст.15 Закона, я как гражданин Украины, купил за свои деньги, например, автомобиль, застраховал его за свой счет, а он сгорел. Бывает. И вот уже государство обязывает меня – почини или купи новый, потому что если не купишь – должен заплатить еще раз. И не просто купи. А в установленном порядке. Цитирую:
«…4.3. Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу:…
4.3.32. сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов:…
б) при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені статтею 15 цього Закону».
Читаем ст.15 Закона:
«15.1. Якщо платник податку втрачає належний йому на правах власності застрахований об'єкт майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили, чи внаслідок його змушеної заміни з інших підстав, то такий платник податку при отриманні суми страхового відшкодування зобов'язаний витратити її на відновлення такого майна чи придбання нового майна, аналогічного втраченому, на його заміну.
При цьому:
- для рухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія;
- для нерухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця другого календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія.
15.2. Якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом зазначених строків, то невикористана відповідно до пункту 15.1 цієї статті сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподатковуваного доходу такого платника податку.».
Так вроде все понятно. Государство обязывает меня (читай – принуждает) производить действия с принадлежащим мне имуществом в определенный им самим способ и сроки. Вот интересно, а если я не хочу покупать новую машину? Ну, стресс у меня. После такого случая за руль сесть не могу, руки трясутся и т.д.? Ответ простой – чтобы руки не тряслись – уплати 15 % и спи спокойно. Но это еще полбеды. Здесь хотя бы выбор какой-то есть. Вот другая ситуация будет поинтересней.
Все то же самое – только машину взял в кредит. Заплатил комиссию банку, заплатил нотариусу, заплатил (кому только не заплатил!) проценты, оплатил страховку. Автомобиль сгорел. Естественно, выгодополучатель в договоре – банк. Кто же еще. И вот тут начинается самое интересное. Закон такую ситуацию не описывает. Зато описывает кто? Правильно – налоговая. Например, в письме от 27.10.2009 года № 23562/7/17-0717 на конкретно описанную ситуацию следует ответ:
«В інших випадках, … сума страхового відшкодування розглядається як дохід платника податку і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. При цьому податковий агент повинен утримати з такої виплати податок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону N 889, тобто 15 %, перерахувати утриманий податок до бюджету в порядку, встановленому статтею 8 та статтею 16 Закону, а також відобразити відомості про виплачений дохід у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 р. N 451.».
Вообще красота. Автомобиль сгорел. Банк получил страховое возмещение за мой счет (страховой платеж платил, естественно, я), я остался без автомобиля, понес расходы по уплате комиссий, страховки, нотариусу, и еще заплатил 15 % государству за такой вот странный случай, который произошел. Все. Приехали.
Короткое резюме. Приоритетом любой государственной власти (читай ее органов, которые действуют от ее имени) являются права и свободы граждан, которые ее (эту власть) создают и формируют. Мои конституционные права – первоочередные по отношению ко всему остальному. Даже к государственным органам. Мне кажется, что подобные действия налоговой нарушают мои конституционные права, во-первых, когда фискальный орган трактует закон так, как ему удобно (применяя даже не двойное, а тройное налогообложение), а, во-вторых, нарушая мои права, предусмотренные ст.41 Конституции Украины, в частности: «Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним…» Хотя практика показывает, что его уже «порушили».
Какой выход? Попробовать посудиться. Либо не брать в кредит ничего. Или не страховать. Или указывать выгодоприобретателем только себя… Или… В общем, хорошо жить в стране советов.
Литература (для справки):
- Конституция Украины (пока еще действует).
- Закон Украины «О налоге с доходов физических лиц».
- Письмо ДПА Украины от 27.10.2009 р. N 23562/7/17-0717.
- Распоряжение Государственной комиссии по регулированию рынков финансовых услуг Украины от 18.11.2003 года № 126.
