Інша справа — відвідування банку. Інколи ловлю себе на думці, що я розпещений рівнем обслуговування в західних фінустановах. Хоча бувають випадки, коли в бочку дьогтю попадає трохи меду, і візит до банку справляє позитивне враження навіть на такого упертого критикана, як я.
Я часто заходжу до банків з дочкою. Поки дружина займається шопінгом, я згадую, що хотів відкрити депозит, і прямую з донею в найближче відділення. На жаль, відвідування окремих фінансових установ — мука, і не лише для дитини, але й для батьків. Якщо ж на руках сидить дворічна дочка і ви задоволені обслуговуванням, значить сервіс справді на висоті.
Одного разу так і сталося під час відвідування Укрсоцбанку. Прихопивши дочку й рахунок, який потрібно було терміново оплатити, ми зайшли у відділення біля свого будинку.
— Чоловіче, стривайте, — зупинила мене дівчина на ресепшені. — У нас тепер потрібно реєструватися, — додала вона, показавши на монітор біля входу.
Під реєстрацією малося на увазі одержання талона в системі керування чергою. Все дуже просто: сенсорний монітор, просте меню, у якому потрібно пальцем вибрати необхідну послугу. Після вибору комп’ютер видає паперовий талон з персональним номером, часом реєстрації, номеру оператора (каси, у якій відбудеться акт обслуговування) і кількості людей у черзі.
У залі нас очікували м’який диван, кондиціонер і гібіскус у величезній діжці. Над касами висіло табло з числами. Система працює так: числа показують номери талонів, щасливим власникам яких прийшов час підійти до однієї з кас. Щораз, коли касир готовий прийняти нового відвідувача, у залі лунає дзвінок і змінюється цифра на табло.
— Дзень! — сказала система керування чергою.
— Дзень! — повторила дочка, і ми підійшли до віконця, над яким висвітилося число з номером нашого талона.
Усе сталося так швидко, що, опинившись на вулиці, нам захотілося повернутися в прохолодь затишної зали. З відділення за спиною знову пролунав сигнал просування черги.
— Дзень! — знову задерикувато повторила Вероніка, яка цього разу залишилася задоволена візитом до банку.
Друга ложка меду була знайдена у відділенні ПрокредитБанку.
Там дочка швидко знайшла дитячу кімнату з іграшками. Поки співробітниця банку розповідала мені про особливості дитячого депозиту й роздруковувала на принтері брошуру зі ставками, Вероніка досліджувала конструктори й машинки.
— Тату, тату! — покликала мене дочка, щоб показати картинки з улюбленими мультиплікаційними персонажами. Із 30 хвилин, проведених в банку, 20 хвилин ми розглядали картинки й вивчали дитячу залізницю.
Крім того, на початку червня на площі біля цього відділення співробітники ПрокредитБанку влаштували дитячий захід, присвячений Дню захисту дітей. Біля банку розташувалися надувна гірка й два переносних холодильники з морозивом. Ми здалеку побачили: відбувається щось недоросле й підійшли ближче. На жаль, для проведення дитячого свята банкіри недалекоглядно вибрали час, коли дочка спить, тому ми пішли раніше офіційного запуску, прихопивши прапорець, морозиво й приємне враження від турботи банкірів про дітей.
Діти люблять ходити з батьками до великих супермаркетів. Там можна покататися на машинці, самому повозити мініатюрний дитячий візок, а потім, звичайно, випросити в батьків іграшку або що-небудь смачненьке. Дитина не потягне вас до банку: там їй нудно. Однак щоразу, коли ми йдемо повз відділення ПрокредитБанку, дочка показує — там є кімната з іграшками й картинками на стіні. Що робить у банку тато, її не цікавить.
P.S. Мені не замовляли цю статтю й за рекламу нічого не платили. Якщо ви знаєте про інші банки, які можна відвідати з дитиною, пишіть у коментарях — ми з Веронікою сходимо й напишемо про свою неупереджену думку. Дзень!
