Наша компанія проводила конкурс на веселу історію, переможцям якого надавалися грошові призи від 50 до 100 грн. Найпростішим способом переказу фізособи на користь фізособи виявилися перерахування на пластикову картку одержувача, а тому ми запитали реквізити пластика у переможців.
Один призер попросив переказати гроші на картку Приватбанку, другий - на картку Укрсоцбанку, а третій на ощадкнижку Ощадбанку. Перший згаданий банк переказав гроші, внесені готівкою в касу швидко, причому зовсім безкоштовно.
Переказ на карту Укрсоцбанку був здійснений за допомогою банкомату, оскільки в нашої компанії теж є картка цього банку. Вартість переказу через банкомат склала 0,90 грн. За витратами часу і простотою здійснення переказу ця операція виявилася найзручнішою для користувача (причому Укрсоцбанк вже пропонує дану послугу не лише в рамках карток своєї емісії, але й на картки інших банків з логотипом VISA).Ну а третій переказ довелося здійснювати на рахунок ощадної книжки в Ощадбанку. У мене були всі реквізити банку, рахунку і одержувача. Але виявилось, що все зовсім не так просто, як я вважала...
Коли я прийшла до відділення (дякувати, що воно працює до 19.00 і є можливість забігти туди після роботи), то дуже зраділа, оскільки клієнтів не було і мені змогли приділити увагу. І дійсно мені допомогли заповнити форму №143 для переказу. Щоправда заповнювали ми її загальними зусиллями (я і два співробітники банку) три рази, оскільки співробітники банку і самі не знали, як це правильно зробити. Зате комісію взяли 3 гривні зі 100 – прошу відмітити, що це найбільша сума з трьох банків. Вся процедура зайняла не більше 20 хвилин мого часу, і я відправилася додому.
Переказ мав бути здійснений протягом 3 робочих днів, тому я не хвилювалася. Але через півтора тижні одержувач повідомив, що гроші так і не дійшли. Я стала намагатися з'ясувати деталі в банку. Після трьох дзвінків до відділення (то обідня перерва, то необхідність щось уточнити в бухгалтерії, то ще щось), була отримана офіційна відповідь – такого рахунку не існує, уточнюйте реквізити. Пишу лист одержувачці, на що вона, сходивши в банк, повторює, що номер рахунку вказаний вірно, проблема в нас.
Тобто виходить, що відділення-відправник каже, що рахунку одержувача не існує, а відділення-одержувач стверджує, що такий рахунок є. Парадокс! То де ж наші гроші? У подробицях не перераховуватиму свої подальші дзвінки (разів з 10) і візити мої та одержувача (4 рази) у відділення Ощадбанку. Гадаю, простому читачеві й так зрозуміло, що це вимагає витрат часу (робочого, між іншим) і грошей (на міжміські переговори). Не зрозуміло те, чому проблема переказу, який був оформлений під чуйним керівництвом співробітників банку, і за який була отримана комісія, залишився моєю проблемою?!
Після декількох днів дзвінків, переведень «стрілок» і поневірянь по відділеннях, мені було запропоновано звернутися в розрахунковий центр Ощадбанку в бухгалтерію, яка знаходиться в іншому мікрорайоні. Там (після півгодинного чекання) мені, нарешті, допомогли вирішити проблему і пояснили, що вся заковика в тому, що номер відділення-одержувача був вказаний неповний (був вказаний лише номер міської філії, а через дріб потрібно було вказати номер відділення-одержувача).
Але скажіть, будь ласка, якщо я раніше в телефонних переговорах разів 50 повторила назву і адресу відділення-одержувача, то чому ніхто із співробітників банку раніше не спромігся «витягнути» з комп'ютера і самостійно уточнити призначення платежу?! І чому ніхто із співробітників не проникся моєю проблемою, хоча вона виникла у тому числі і з їх вини? І чому ніхто не здогадався узяти у мене номер контактного телефону, щоб повідомити про причину не проходження платежу? Вочевидь, набагато легше «послати» клієнта в бухгалтерію розбиратися з проблемою самостійно...
У результаті я написала заяву на виправлення даних і гроші переказали того ж дня (але вся «катавасія» зайняла два тижні).
Які я зробила висновки з вищевикладеного? Переказувати гроші через Ощадбанк більше ніколи не буду. Його співробітники як були неписьменними, так ними й залишилися. Хтось заперечить, що так в багатьох банках. Це так, але в Ощадбанку неякісне обслуговування вже давно стало частиною бренду, обумовленого у тому числі й державною формою власності. А це, у свою чергу, наштовхує на думку про те, що якщо держава за стільки років не змогла навести лад в одному з двох своїх банків, то як воно зможе управляти належним чином тими банками, які погрожує рекапіталізувати (націоналізувати) вже найближчим часом?
