Сталося це з подругою моєї бабусі, назвемо її Віра Миколаївна. Жінка в літах живе сама. Щоб уникнути самотності, вона вирішила здавати кімнату у своїй квартирі. Знайшла через знайомих якесь агентство нерухомості, де бабусі запропонували чудову дівчинку. Вона була одного віку з онучкою, навіть зовні чимось схожа, тому Віра Миколаївна її дуже полюбила. Вона прислухалася до її проблем і яку-небудь пораду намагалася дати. А дівчинка працювала в банку, причому, незважаючи на свій юний вік (22 роки), уже була начальницею відділення в Києві (банк львівський, зараз викуплений греками).
Минуло півтора року. Якось прийшла дівчинка з роботи й сказала Вірі Миколаївні, що її підставили. Вона поїхала до Львова (родом звідти, там же мешкають її родичі) вирішувати свої питання, періодично телефонувала пенсіонерці й просила, щоб кімнату нікому не здавала. Так пройшло півроку.
Та Віра Миколаївна вирішила взяти іншу квартирантку. Адже кімната пустує, а на одну пенсію жити нелегко, хоч діти й допомагають. Та не в грошах справа, а у відсутності компанії. Тому жінка попросила своїх дітей прийти допомогти скласти речі.
Отут і з’ясувалося найцікавіше. Випадково натрапивши на копії паспорта та ідентифікаційного коду своєї мами в речах дівчиська, діти Віри Миколаївни насторожилися, тому інші папери стали перебирати ретельніше. Знайшлася безліч протоколів засідань банку з кредитних питань, копії паспортів та ідентифікаційних кодів великої кількості людей, а найголовніше — кредитний договір, де чорним по білому написано, що Віра Миколаївна взяла кредит у банку (де працювала «чудова» дівчинка, яка, пізніше з’ясувалося, до цього працювала ще в трьох банках) на м’який куточок вартістю 5000 грн.
Сума невелика, скажете ви. Але вибачте, 64-річній пенсіонерці будь-який кредит у нашій країні одержати нереально! Причому кредит був узятий більше року тому, але ні дзвінків, ні листів Віра Миколаївна не одержувала, отже сума заборгованості регулярно погашалася. Втім, через тиждень на її ім’я надійшов рекомендований лист із банку, у якому повідомлялося, що сума боргу становить близько 1700 грн.
Загалом, Вірі Миколаївні вся ця справа коштувала купи таблеток і викликів «швидких», а дітям — головного болю й походів у банк. Зустрівшись із службою безпеки фінансової установи, вони розповіли всю історію. Зараз іде розслідування, а Вірі Миколаївні пообіцяли, що кредит погасять.
Від себе ж хочу додати, що я зайвий раз переконалася: довіряти можна тільки найближчим людям. Тому не залишайте важливих документів або їхніх копій незнайомцям, адже це може вилізти вам боком.
