Але так як і друзі пізнаються в біді, фінансова криза показала, хто є хто і хто на що хворий в нашій країні. І ті помилки, які поширені під час паніки, насправді характерні для «будь-якої пори року», з тією різницею, що під час кризи їх особливо чітко видно, і вони приводять до неприємних наслідків, посилюючи ситуацію. Особливо поважно, аби медіа, які безпосередньо впливають на країну, не допускали наступних помилок.
Помилка перша, глобальна. Орієнтованість на негатив і можливі проблеми
Невідомо чому, але наша журналістика орієнтована на все, що в країні «не так». Усілякі порушення в усіх сферах, детективи та інші «жестяки» - невже це хочуть дивитися українці увечері в праймтайм? Найбільш рейтингова програма, наприклад, в США – життєстверджуюче шоу Опри Уїнфрі, а у нас – усілякі розслідування. Зрушення у бік яскравих шоу, щоправда, спостерігається, але «жестяк» з ефіру не зникає.
На окрему пісню заслуговує взагалі критерії відбору новин, наприклад, на національних телеканалах. Тому під час кризи журналісти не шукають показників того, що ситуація змінюється на кращие або того, які позитивні заходи прийняті для виходу їх кризи, а фокусується на негативі. Детальніше про це тут.
Помилка друга, головна. Безвідповідальність за наслідки публікації
З одного боку зрозуміло, чому журналіст, за плечима якого стоять усі українці, у тому числі й вкладники, намагається дізнатися перелік банків, в яких імовірно виникнуть проблеми через фінансову кризу. Зрозуміло так само й те, чому журналісти пишуть, наприклад, не «імовірно в банку N можуть бути проблеми», а «в банку N великі проблеми» - адже припущення – це не так цікаво, як факти. Проте є таке поняття в журналістиці як відповідальність за інформацію, яку публікуєш. Насправді, оскільки журналіст стоїть на службі в суспільства, він повинен кожного разу зважувати, чи не приведе опублікована ним інформація до ще гірших проблем і наслідків для цього самого суспільства. Така етика, такі стандарти, і саме це повинно бути на першому місці, а не дешева сенсація. Зокрема під час кризи важливо враховувати, що назвавши будь-який банк, що нехай навіть випробовує невелику фінансову скруту, можна спровокувати паніку серед вкладників і створити установі величезні проблеми.
Помилка третя, поверхнева. Зробив висновки, не розібравшись в ситуації
Специфіка журналістики така, що потрібне у всьому розбиратися за короткий строк. Якщо довго збирати матеріал, він може стати неактуальним. Крім того, чим більше часу витрачаєш на статтю, тим менше статей напишеш. Тому часто журналісти випускають яскраві статті, де роблять гучні виводи, не розібравшись до кінця у всіх тонкощах. А люди читають і довіряють. У тому числі і скороспілій інформації про те, що впливає на наші банки.
Помилка четверта, ніяка. Поговоримо ні про що
На жаль, до цього часу в пресі часто зустрічаються статті на актуальні теми, після прочитання яких не стає відомо нічого нового. Уміння писати ні про що, але так, щоб обговорювати життєво важливу інформацію, хоч і з нульовою інформативністю – своєрідний талант. І витрата часу читача тут не єдиний негативний наслідок – тому що не всякий дочитає до кінця статті ні про що, частіше зупиниться на половині, а ось заголовок «Всі банки банкроти» міцно засяде в голові, навіть якщо по тексту не був виправданий.
Помилка п'ята, маніпулятивна. Ви знаєте те, що хочуть, аби ви знали
95% інформації та інтерв'ю, які отримує преса, переслідують таємні цілі тих, хто надає таку інформацію. Добре, якщо дані настільки коштовні, а журналіст настільки досвічений, що негативні наслідки зведуться до нуля, і журналістом ніхто не маніпулюватиме. Але, на жаль, дуже часто журналісти, самі того не підозрюючи, служать чиїмсь рупором, побічно відстоюють чиїсь інтереси, беруть участь у чорному піарі й так далі. Яскравий приклад – ті ж новини про те, хто з банків звертався за рефінансуванням з ретельно дозованим і обмеженим переліком названих установ з цього списку.
Помилка остання, ганебна
Найжахливіше, що до цих пір існують і розквітають проплачені публікації. Про що тут говорити? Все і так зрозуміло. Адже заплативши можна не лише надрукувати в газеті будь-яку інформацію, але і завуальовано подати під потрібним ракурсом гарячу тему.
Все наведене вище посилює фінансову кризу з боку журналістів. І найобразливіше, що проблеми стосуються не лише медіа. Насправді вся наша система наскрізь хвора, на всіх рівнях. Єдиний вихід зі всього цього – як в суперрейтінговому американському шоу – взятися всім за руки і разом міняти світ, починаючи з себе самого й того, що ти сам можеш зробити (або не зробити, наприклад, якщо йдеться про корупцію).
Тому наступного разу, коли захочете поскаржитися, що банки «на нас заробляють», що уряд думає лише про свої гаманці, що довкола корупція, що журналісти пишуть неправду – подумайте: а про кого пишете ви? Чи не берете участь ви в цьому загальному театрі егоїзму?
