Але коли одного прекрасного ранку я побачила, що жаданий ноутбук за одну ніч став на пару тисяч гривень дорожчий – то під тиском невидимої сили, ласкаво званої в народі «жабка», мимоволі задумалася. Про економію. І раптом в голову прийшла доволі альтруїстична думка. Чом би не вкласти свій скромний внесок на підтримку нашої «легенької» промисловості?
Ліричний відступ
Давайте поміркуємо про сумне негативне сальдо торговельного балансу України, який відверто «перебалансований» у бік імпорту. Ще один привід для роздумів – криза, яка вже сказала своє слово, і, за даними Держкомстату, виробництво більшості галузей в Україні скоротилося. Наприклад, текстильне виробництво за чотири перші місяці 2009 року склало всього 61% від виробництва в січні-квітні 2008 року, та ж ситуація з виробами з деревини, електричним та електронним устаткуванням і навіть виробництвом жіночих пальт. Виробництво мороженої телятини взагалі склало лише 37%, соків – 66%. Зростання показали лише виробництва соняшникової олії (139%), свійської птиці (109%) і горілки та інших міцних напоїв (124%). Отже за відсутності попиту на нашу продукцію цілком можливо, що більшість описаних мною нижче приємностей скоро тихенько зникнуть.
Ура – вітчизняній бавовні!
Першою пригодою моєї епопеї переходу на вітчизняне стала піжама. Яких-небудь 40-60 гривень – і тепла, якісна, красива зимова піжама в моєму розпорядженні. Так, вона в полуничку, а не з симпатичним жирафом, як турецька. Та зате й коштує вона не 250 гривень, і не розтягується після першого прання, і коли до неї торкаєшся, не хочеться іронічно шукати бирку-підтвердження 100%-сті бавовни. Така натуральність пізнається на дотик. Асортимент вироблюваної на Україні продукції з натуральних тканин досить великий – літні сарафани, дитячі платтячка й костюмчики, постільна та інша білизна (чого коштує одна марка Sealine), шкарпетки й так далі.
Шерстяні овці пасуться в Карпатах
Наступний мій досвід стосувався ковдр з овечої вовни. Всупереч чеканням вони виявилися дорожчими, ніж я собі уявляла. Двостороннє пухнасте – коштувало від 400 до 500 гривень, а жорстке й «волохате», так званий «ліжник» - 350 гривень. На розпити гуцулка з Володимирського ринку гордо заявила, що ціни виросли, тому що долар виріс. А мої сумніви спробувала розвіяти тим, що курс вплинув на зростання вартості ниток для основи ковдр. Признаюся чесно: у більшості вітчизняних ковдр є один істотний недолік, який відсутній у закордонних ковдр за 700 гривень, – вони відчутно пахнуть вівцею. Втім, одноразове прання змінює ситуацію.
До речі, вироби з вовни – взагалі наш коник. Мало хто знає, що в Україні, наприклад, виробляють дуже красиві пальта (на київській фабриці «Дана», де за суму до 900 гривень можна придбати якісне пальто будь-якої довжини, фасону, розміру, кольору).Тапки – це наше все
Не кожен здатний «зацінити» якість вітчизняних тапок за 35 гривень, що виробляють у Чернівцях, зроблених зі шкіри, із замшевою внутрішньою поверхнею та вишивкою. Чому не всякий? Тому що не кожен їх купує. Набагато зручніше купити в мегамаркеті звичні в'єтнамки, за 75 гривень, яких якраз на сезон і вистачає. А ось мені видалась нагода оцінити всі переваги червоних тапочок з білою вишивкою. І розраховую, як мінімум, на річне користування їх зручностями.
Сковорода – це українське слово
Як людина, що вивчила на практиці вітчизняні вироби для кухні, можу авторитетно заявити наступне: васильківський посуд не лише тішить око стильними візерунками-варіаціями на національну тему, але міцна, зручна й ефектна (гості незмінно просять налити борщ «ось у ту тарілочку»). Але найбільша кухонна вітчизняна гордість – це чугунна сковорода «Барвінок», яка вироблялася, якщо не помиляюся, в Луганську. Жодне тефлонове покриття (або, що імовірніше, підробка під нього) не здатне забезпечити таку золотисту скориночку на цибульці та такий ніжно підсмажений омлет без натяку на пригорання.
І ложка дьогтю
Не все проходило гладко і в моєму переході до вітчизняного виробника. Слабке місце виявилося при покупці товарів для кота. Спочатку мені вдалося виявити просто приголомшливу компанію «Лорі», яка десь в Рівному вигадує настільки зручні сумки для перенесення та інші необхідні речі для звірів, настільки приголомшливі іграшки, що сповна може вийти переможцями зі змагань з провідними американськими фірмами. Успішно освоївши асортимент «Лорі» та зібравшись купувати будиночок для кота за досить вітчизняними цінами – я раптово наштовхнулася на будиночок іноземного виробництва за докризовою ціною. Виявляється, є ще магазини, що не підняли ціни на автоматі, вслід за курсом долара, а продають продукцію за реальною ціною закупівлі. Це мене підкорило.
Пилосос по-українськи
Апогеєм мого вітчизняного фанатизму виявився намір купити пилосос від відомого з дитинства заводу «Артем». Звичайно, старі моделі мене не влаштовували. Але виявилось, що завод давно розробив нову модель Trino, з космічним дизайном, прийнятними габаритами і, що саме головне – шестиразовою фільтрацією, у тому числі з популярним за кордоном НЕРА-фільтром і широким спектром вибору потужності – від 350-430 до Вт. Вселяє довіру – не знаходите? Щоправда, купити його я доки так і не зважилася. Хоча весь мій досвід переходу на вітчизняного виробника говорить про те, що речі, вироблені у нас, в більшості своїй не лише не гірше, але й набагато кращі та якісніші за іноземні, я поки не вирішила остаточно – купувати або не купувати. А Ви як думаєте?
