Про зростання популярності лізингу говорить, у першу чергу, те, що за останні два-три роки кількість лізингових компаній в Україні виросла втричі, а географія лізингового бізнесу розширилася. За оцінками експертів, на сьогодні можна виділити три основних центри даної індустрії — Київ, Одеса, Львів.
Однак, незважаючи на оптимістичні показники, за результатами дослідження, проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), у 2006 році тільки 25% від обсягу лізингових операцій припадало на малий і середній бізнес.
Лізингодавачі в Україні працюють переважно з великими компаніями не тільки тому, що вважають їх більш надійними. Справа в тому, що розглядати невеликі суми, пропоновані малими й середніми підприємствами, їм невигідно. Втім, маю сміливість припустити, що з появою гнучкіших лізингових продуктів лізингова активність малого й середнього бізнесу буде зростати.
Відзначимо, що лізинг у порівнянні з іншими способами інвестування є зручнішим. Наприклад, механізм лізингу дає підприємству можливість використовувати кошти, отримані в результаті експлуатації обладнання, у формі зменшення витрат і/або додаткових надходжень для здійснення лізингових платежів. Таким чином, підприємства заробляють на тому, що використовують обладнання, а не на тому, що є його власниками.
Лізинг може доповнити банківський кредит, і, таким чином, кредит може використовуватися з іншою метою, наприклад, як робочий капітал, необхідний для залучення більшої кількості працівників, одержання торговельних знижок на сировину, збільшення обсягів реклами та ін.
За оцінками експертів, незабаром підприємствам малого й середнього бізнесу пропонуватиметься більша кількість лізингових продуктів (сьогодні потреби МСБ задовольняються недостатньо). Оператори ринку обіцяють запропонувати лізингові продукти, орієнтовані на певні сфери, наприклад, сільське господарство, а також різні варіанти оплати, такі як сезонні платежі.
Також об’єми оперативного лізингу збільшаться, коли компанії зрозуміють, що їм вигідно надавати лізингодавачу торговельні й податкові пільги, пов’язані з правом власності на обладнання в обмін на менший розмір лізингових платежів.
Цікаво, що в Україні розвиток лізингу з боку оподатковування дотепер ніяк не стимулюється, на відміну від таких країн, як Росія, Казахстан, Молдова, де лізинг розвивається високими темпами.
У Росії до прийняття Податкового кодексу в 2002 року існувало правило, за яким у випадку придбання основних коштів за рахунок кредитних ресурсів відсотки за користування позиковими коштами могли віднести на собівартість тільки лізинговими компаніями. А з 2002 року з’явилася можливість застосування прискореної амортизації для основних коштів, що є предметом лізингового договору з коефіцієнтом не більше 3. Так виникає економія по податку на майно (2% від середньорічної вартості основних коштів). Крім того, оплата ПДВ при міжнародному фінансовому лізингу происходит відбувається в міру сплати в складі лізингових платежів вартості завезеного майна.
У Казахстані лізингові операції не є об’єктом оподатковування ПДВ і податку на прибуток. А у Молдові існують певні преференції по ПДВ для лізингодавачів.
Для стимулювання лізингових операцій в Україні корисним було б введення прискореної амортизації (з коефіцієнтом 1,5) хоча б для основних коштів третьої групи, тобто виробничого обладнання. Втім, ця пропозиція неодноразово обговорювалася робочими групами, створеними Державним комітетом з регулювання фінансових ринків і Українським союзом промисловців і підприємців, із представниками Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації, але не знайшла відповідної підтримки.
До відома: компанія «Простобанк Консалтинг» на основі власних досліджень банківського ринку 25 квітня 2008 року представляє семінар для малого та середнього бізнесу «Банки для бізнесу: секрети вибору обслуговуючого банку».
Корисні посилання:
