Цього Нового року ми з чоловіком уперше поїхали відпочивати за туристичною путівкою за кордон, а саме до Єгипту (курорт Шарм-Ель-Шейх).
У туристичній компанії ми оформили всі документи, у тому числі страховку. Я тоді ще здивувалася: життя страхують, а таку маленьку суму страхового тарифу просять — 12,72 грн за людину. Та, прогнавши тривожні думки, ми рушили в дорогу.
Відпустка в перші три дні проходила чудово. Море, сонце, теплий пісок… Але на четвертий день із мною сталася неприємність. Тільки-но занурившись у воду, я відчула, що в мене сверблять ноги. Вийшовши з води, я протерла ноги рушником і, заспокоюючи себе, подумала, що це від солоної води, і через кілька хвилин все пройде. Але біль не вщухав, з’явилася висипка, ноги набрякли, і я майже не могла ходити.
Не розуміючи, що із мною, я дотяглася до ресепшена. І ми з чоловіком додумались звернутися в страхову компанію, адже ми купували страховку, тому хоча б першу допомогу мені повинні були надати.
У страховій компанії на дзвінок відповіла дівчина, не дуже добре розмовляючи нашою мовою. Чоловік намагався швидко пояснити, що сталося, але дівчина попросила назвати номер мого страхового поліса, а потім, не поспішаючи, продиктувати всі дані страховки, причому не тільки мої, але й чоловіка. Вся ця процедура тривала хвилин двадцять, і, зважаючи на те, що ми телефонували з платного телефону, влетіла нам у копієчку. За цей час можна було, не дай Боже, вмерти.
Дівчина сказала нам іти в номер і чекати дзвінка. Чоловік повів мене в номер, і хвилин через 10–15 нам подзвонили до шпиталю й пояснили, що їхній лікар не обслуговує наш готель, тому якщо нам потрібна хоч якусь допомогу, нам самим потрібно їхати до шпиталю.
Розуміючи, що в мене немає іншого виходу, я погодилася. За нами приїхала машина. У шпиталі нас зустріла медсестра, яка була українкою. Вона пояснила, що імовірно у мене алергія на якісь водорості або корали, тому мені доведеться платити за лікування зі своєї кишені, оскільки згідно з умовами мого поліса алергія не входить до страхового випадку.
Провівши мене до лікаря, медсестра порадилась із ним і запропонувала сказати (коли питатимуть про причину захворювання), що я порізалася об корали. Тоді моє захворювання вважатиметься страховим випадком, і лікування буде безкоштовним. Я так і зробила. Після чого мені нарешті зробили укол і виписали купу ліків. Нас відвезли назад до готелю, а дорогою водій сам сходив в аптеку й купив потрібні ліки.
Приїхавши в готель, я уважно прочитала умови страховки, але так і не знайшла пункт, де зазначено, що алергія не є страховим випадком. Та й агент у туристичній компанії не розповідав нам про можливі неприємні ситуації, в яких може допомогти страховка. Через два дні алергія пройшла, але мені до кінця відпустки не хотілося йти у воду: мало що може статися, а допомогу я навряд чи отримаю...
Для себе я зробила деякі висновки: страховка за 12 грн не дає гарантії, що за кордоном тобі нададуть безкоштовно навіть елементарну медичну допомогу. У цьому я переконалася на власному досвіді, і якби не та добросердна дівчина, довелося б мені сплачувати самій за надані послуги. Надалі буду набагато уважнішою.
Моя порада всім відпочиваючим за кордоном: перед тим, як підписувати документи про страховку, уважно прочитайте всі умови й розпитайте, у яких випадках страховий поліс може вам допомогти.
