Почалося усе літом 2008 р., коли фінансова криза ще не набула всесвітнього масштабу, а вірогідність її початку в Україні оцінювалася як 50/50, тобто або буде, або ні. Для збереження та примноження частини вільних коштів я вирішив використовувати депозит та придивитися до декількох банків, намагаючись знайти розумний компроміс між розміром банку та привабливістю відсоткових ставок. Вибір був зроблений, гроші я відніс і заспокоївся, як я тоді вважав, на 6 місяців.
Першим приводом для занепокоєння стало ввічливе прохання співробітника банку передзвонити з приводу повернення депозиту в понеділок, через 3 дні після закінчення його строку. Впродовж наступного тижня було безліч дзвінків, відмовок та чергових посилань. Запахло вже паленим...
З'явившись у відділення, я написав заяву на ім'я голови правління банку з вимогою пояснити причини відмови повернення депозиту. Оскільки чекати відповідь потрібно було до 10 днів, тримаючи руку на пульсі ситуації банківського ринку, ми (моя дружина була залучена в цей процес навіть більше за мене) вирішили не зупинятися та продовжувати діяти.
Вивчивши все відносно того, як діяти в таких ситуаціях (дякувати богу існує інтернет) вирішили спочатку йти до директора відділення. Наша розмова виявилася «порожньою» і ми почали шукати вихід на вище керівництво банку натикаючись на складності: непрацюючий сайт, нереальність додзвонитися, переадресації від відділу до відділу. Після двох годин N-ного дзвінка нам все ж пощастило - з'єднали з директором з роздрібних продажів, який нормально пояснив, що в банку грошей просто немає і таких як ми аж 70 чоловік. Грошей вони отримують щодня мало і їх на всіх не вистачає. Нам пообіцяли повернути депозит за два тижні. Ми у свою чергу повідомили, що, склавши руки, сидіти не будемо і зробимо все можливе на офіційному рівні. На що представник банку відповів нам, що цим сьогодні нікого не здивуєш. На тому й розпрощалися.
Наступного дня, ми вирішили спершу дочекатися відповіді банку на заяву про неповернення депозиту, а після:- написати заяви в НБУ, комітет з захисту прав споживачів, фонд гарантування вкладів, прокуратуру (про фінансове шахрайство банку);
- написати в пресу лист-скаргу;
- повідомити на телебаченні;
- подати позов до суду.
Увійшли в кураж та вирішили (і, як виявилося пізніше, зробили найважливіший крок) знову подзвонити у відділення з черговим натяком про свою активність і невідступність в подальших діях. Директор відділення не підіймав слухавки увесь день. У результаті, ми все висловили звичайному співробітникові банку та вимагали передати інформацію головному керівництву. А саме: що ми вже написали заяву в НБУ і лист-скаргу в пресу про фінансове шахрайство банку, яке буде розіслано у всілякі ЗМІ наступним ранком.
За годину (!!!) передзвонив директор з роздрібних продажів (той самий) і повідомив, що завтра (!!!) можна прийти за грошима. Ось так, а днем раніше цей самий директор казав, що «цим сьогодні вже нікого не злякаєш».
Висновок про банк. Банк зіткнувся з труднощами, але це не означає, що вкладники мають бути в повному невіданні та хитрувати, щоб дізнатися про положення банку (не кажучи вже про витончені методи та способи повернення власних грошей). Відкрита чесна інформація завжди краща, ніж непрацюючі телефони та сайт, і неоднозначне «мукання» співробітників банку. Гідний і сильний банк в таких ситуаціях, щоб не втратити своїх клієнтів, повинен гідно поводитися, а не ховатися.
Нижче пропоную вам деякі висновки-рекомендації, як поводитися в подібних ситуаціях:- Ретельно підходьте до вибору банку. Поцікавтеся хоч би про те, що дійсно реально дізнатися: репутація, розмір активів, капітал, структура кредитно-інвестиційного портфелю і так далі.
- Не женіться за додатковими 3-5%, бо ризикуєте втратити все. Надприбутком це все одно важко назвати, а ваш згаяний час і нерви коштують значно більше.
- Якщо вже виникли проблеми, не опускайте руки. Вивчайте всі матеріали, які є з даної проблеми, намітьте план дій і робіть все згідно з ним.
- Не панікуйте. Як у відомому анекдоті, розслабтеся та отримуйте задоволення. Якщо ж задоволенням це назвати складно, то хоча б не витрачайте даремно своє здоров'я.
- Використовуйте всі можливі засоби. Шантаж і погрози – слова негативного змісту більше асоціюються з шахраями та бандитами, та не в цьому випадку. Але пам'ятайте, тут головне не перегнути палицю.
- Залучайте друзів, знайомих, родичів. Зв'язки допоможуть в «розхитуванні нервів» співробітникам банку, корегування плану дій виходячи з можливостей товаришів (наприклад, друг працює в пресі, або знайомий – на ТБ).
- Тримайте руку на пульсі. Сьогодні в банківському секторі все дуже нестабільно, тому необхідно постійно цікавитися ринком (ТБ, преса, інтернет), і якщо про «ваш» банк почала з'являтися негативна інформація, то починайте замислюватися про подальші дії.
На останок. Після всієї цієї історії у мене залишилося якесь незрозуміле відчуття незакінченості. Хотілося б подати позов на банк за зайву ініціативу, виграти суд (для цього є всі передумови) і отримати компенсацію у розмірі декількох тис. грн. І якби все так і сталося, то з гордістю б пішов і поклав свої гроші в інший більш-менш успішний банк, в якому б мене ще не знали:)
Ось і все.. А банк називається «Фінансова ініціатива». Ось тільки після всього цього я повною мірою зрозумів фразу «ініціатива карана» :)
